В неділю катнули 100 з копійками кілометрів по мальовничі Хмельниччині. Про «Хмельницьку сотку» побачили в групі Strava Ukraine. Так як Хмельницький поряд, то вирішили спробувати. Знайшли подію в соц. мережах, зареєструвалися, квитки, потяг і ми вже стоїмо перед стартовою аркою. На старті вишикувалося приблизно 70-80 людей. Спочатку організованою колоною машина поліції вивела нас за місто, а потім вже почалася справжня гонка.

Стартанули всі амбіційно, я б навіть сказав би через міру потужно. Тому через 3-4 кілометри сформувався недосяжний відрив. В відриві було 5 людей: шосер(30+) Макс Марченко, важкий28гібрид (30+) Павло Доброговський, карбо29підвіс (18+) Максим Мациплюк, ну і я з братом також мтб 18+. Всі їхали чесно, однаково, змінами. На маршруті було безліч різних підйомів (1100 м набору висоти), та спусків з яких можна розганяти 50-60 км/год. Але рельєф це дрібниці порівняно з станом дороги, а добра частина доріг там розтрощена в хлам, повний офроад, щебінь, пилюка, пісок, відсів, куски асфальту і бетону і це все в перемішку. Місцями не встигав розблоковувати вилку, то гідро-локаут отримував трохи «жизні») В таких умовах Макс на шосері звичайно пробивається, а ми четверо змінами рухаємося далі. Десь з 80 кілометра і в мене і в брата закінчується вода. Сонце припікає все сильніше, на 90 км ми вже відстаємо від двох лідерів, Петя ще робить останній рефлекторний ривок і наздоганяє хлопців. А я вмираю повністю, швидкість падає, пити хочеться, магазинів/колодязів немає, і тут мене спасає яблуня яка росте по ліві стороні дороги, зїдаю 4 великих смачних яблука вперемішку з гематогенкою. І починаю оживати, швидкість 15-20-25, життя налагоджується… Але через неуважність/втому пропускаю повз очей показники на Хмельницький і намотую зайвих 5-6 кілометрів, поки повертався мене обігнав Макс на шосері, який розбортувався/забортувався і весь час нас добирав. Тому в фінішну арку заїжаю п’ятим в загальному і третім в свої категорії. Петя третій в загальному, і другий у категорії.

Далі смачний обід від польової кухні, відпочинок, обговорення гонки, і нагородження. На нагородження не розраховували, тому квитки в нас були на 17 годину. Але як така ситуація то здали квитки (дякую Сергію Бєгусу), і ледве встигли на наступний потяг о 19 год.

Ми намагаємося тренуватися в хсо напрямку, тому 4 години це було сильно, а взагалі нам гонка сподобалася . Організація відмінна, всі проблеми швидко і чітко вирішуються. Тому рекомендую «Хмельницьку сотку». Всім причетним дякую за свято, приїжайте у Вінницю на «Закрутку». Всім добра! І ідеального асфальту)!