Сезон #1

Всім привіт!
Закінчився сезон (для мене точно), йде дощ, я хворію — значить час написати про свої враження від шосейника.

День перший. Субота.
Травень. Досить тепло, але не жарко. Ввечері маю вперше сісти за руль авто. Зранку забираю велосипед з майстерні…
Вперше сівши на шоссер був здивованим як швидко він розганяється і як мало зусиль для цього треба прикласти. А потім був підйом по Данила Нечая. Та ну нах… Забуваю про «мало зусиль» і йду пішки. Якщо на мтб я міг повільно, дуже повільно але їхати, то на шоссері просто вмер. Проїхав напевно що 20 км по місту. Похвастався всім кому зміг похвастався. Додому приїхав втомлений і з дурнуватою посмішкою.

День другий. Неділя.
Підйом о шостій ранку. Поки мої дами ще сплять, я вже кручу педалі в сторону Луки і далі на Окружну. Вільного часу мало, тому планую доїхати до немирівської траси і вертатися назад. Два роки не їздив тут. Дорогу наче поремонтували. Машин мало. Пробую їхати швидше і розумію, що стає трохи страшно. Велокомпа немає, але швидкість значно вища, ніж на мтб. З гори їду швидко, але в голові з’являються думки про ями, про колеса товщиною з палець, про шолом, якого в мене нема, про те наскільки шершавий асфальт. Вирішую не ризикувати і стараюся іхати акуратно. На зустріч їде якийсь дядя на велику, посміхається і махає мені рукою. Я пробую зробити те саме і мало не падаю. Розумію, що треба вчитись їздити по новому.
Велосипед жорсткий. Руки і зад відбиває на раз-два. Переживав як перенесе новий руль ліва рука. Вона в мене трохи підсилена металевими пластинами. З лівою все Ок, а от права швидко німіє.
Всі інші дні.
Далі почались поїзденьки на роботу з роботи. Спочатку по місту, потім по окружній. Велосипед ставав все більш зрозумілим, а зараз взагалі не розумію як я їздив на чомусь іншому. Своїм вибором задоволений і ні про що не шкодую. Загального пробігу за сезон не знаю, бо немаю велокомпа. А от позитиву від велосипеда набрався.
Але тепер про поломки. В коментарях до мого першого посту писали, що б/у велосипед обходиться дорожче ніж його вартість при покупці, бо всі запчастини мають певний пробіг і будуть ломатись. Згоден. Але мої перші поломки пов’язані не з цим, а з якістю зборки велосипеда.
Я збирав не сам, бо не вмію цього робити. Віддав в майстерню. Мене за руку туди ніхто не тягнув, я прийшов сам. Прийшов, бо обслуговував там свій минулий велосипед і все було круто. Прийшов, бо неоднократно чув від багатьох дуже позитивні відгуки. Єдине, що хочу уточнити — там раніше був інший механік.
Отже, поломки чи скоріше косяки:
1. Десь через тиждень катання почала залазити обмотка з руля. Тут мені радили знімати її дуже обережно, щоб не порвати (вона з самоклейкою). Відклеїв ізоленту, яка фіксує обмотку біля виносу, і обмотка сама розкрутилась і впала з руля. Пробую пальцем самоклейкою, а вона не липка. В мене питання, скільки раз треба було перемотувати ту обмотку, щоб вона перестала липнути? Коли почав читати як її правильно намотати, зрозумів, що в майстерні її намотали в іншому напрямку, тому так швидко почала злазити.
2. Десь в цей же час з’явився якийсь скрип в районі «сідло-каретка-рульова». Проявляється тільки під навантаженням. Слухали пів двору і механік з Велохаусу. Звідки конкретно скрипить не зрозуміли. Зняв шатуни, педалі, каретку. Все передився. Змастив. Поставив. Скрипить. Порадили не звертати уваги.
3. При пробігу близько 200 км заднє колесо стало яйцем. Їздив по асфальту, в ями не попадав, з бардюрів не пригав. Везу це все в Велохаус на Островського (бо це найближче). В механіка очі квадратні. Питає що сталось, куди я так вскочив. Показує що з переднім колесом та сама історія. Після ремонту механік питає хто мені збирав велосипед і каже що на задньому колесі в мене було використано шпиці трьох різних довжин. На переключателі мені поставили тормозні троси та рубашки. Колеса витягнули, але про заднє попередили, що дивитись за ним уважніше, бо може підвести в любий момент.
4. Приїхав якось додому, поставив велосипед в гараж. Зранку захожу за ним а заднє колесо спущене в ноль. Ну нормально, думаю, перший прокол, пощастило що доїхав. Розбортовую колесо і зразу бачу місце проколу. В районі ніпеля, з боку обода. Всі напевно бачили, на ніпелі буває контргайка, така кругла, маленька. У мене камери були з такими контргайками. Коли забирав велосипед зі зборки, помітив, що контргайок нема. Ну нема і нема, напевно загубилися. А коли доставав пробиту камеру я їх знайшов. На ніпелі. Під ободом. І прокол якраз в тому місці де контргайка прилягає до камери.
Плани на майбутнє:
1. Замінити задній обода.
2. Купити велокомп.
3. Катнути по Карпатам.

Сезон #1: 11 комментариев

    1. Ivan Kobernik Автор записи

      І що, правда, спасає від затерпання рук? Бо я, чесно кажучи, скептично ставлюся до всяких перчаток. Але якщо допоможе, то чому б не спробувати

      1. Viktor

        А з приводу зборки — це пздц! просто… Ось тобі й аргумент на користь того, щоб навчитись ремонтувати(і збирати) свій велик самому.
        «Хочеш зробити щось добре — зроби це сам!» З кожним черговим досвідом спілкування з веломеханіками я все більше і більше практикую таку філософію.

        1. warrior

          Бро, давай не плутати веломеханіка і чувака який працює веломеханіком на вело хаосі. Як тобі: поставили там каретку, я проїхав 150 км — вона застукала… Приїхав до «механіка» а він такий: «А чо?»

        2. Ivan Kobernik Автор записи

          Я теж дійшов такої думки. Але в той момент, думка про зборку велосипеда професіоналом, здавалась логічною. Я би просто не зміг зібрати його до купи своїми силами. Нажаль з «професіоналом» я промахнувся. Ну то таке… Негативний досвід — теж досвід

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *