Гори далекі, гори туманні

“Тому, що вони існують!”, сказав колись Меллорі, відомий англійський альпініст першої половини 20-го століття.
SONY DSC
Так от, я трохи думав(не буду брехати про довго, все рівно не повірите!) як би ото так красіво-красіво написати про гори, ще одне з моїх захоплень, щоб аж засвербіло під лопаткою і солодко так стало!
А потім дай, думаю, замість словоблудія просто покажу Гори. А словами будуть вірші відомих і не дуже, альпіністів, туристів.

Не багато, всього три.

Не буду робити переклад пісень-ні до чого.

SONY DSC
Юрий Визбор

Ну, как же тебе рассказать, что такое гора?
Гора — это небо, покрытое камнем и снегом,
А в небе мороз неземной, неземная жара
И ветер такой, что нигде, кроме неба, и не был.

Ищите, ищите мой голос в эфире
Немного охрипший, на то есть причины —
Ведь наши памирки стоят на Памире,
А мы чуть повыше, чем эти вершины.
А мы чуть повыше, чем эти вершины.

Гора — это прежде всего, понимаешь, друзья,
С которыми вместе по трудной дороге шагаешь.
Гора — это мудрая лекция «Вечность и я».
Гора — это думы мои о тебе, дорогая.

В палатке-памирке моей зажигалась свеча,
Как будто звезда загоралась на небе высоком,
И слабая нота, рожденная в блеске луча,
Надеюсь, к тебе долетела, хоть это далеко.

Вот так и ложится на сердце гора за горой,
Их радость и тяжесть, повенчанные высотою.
Мы снова уходим, хоть нам и не сладко порой,
Уж лучше тяжелое сердце, чем сердце пустое.

â. Ìèñåñòàó

Юрий Кукин

Горы далекие, горы туманные, горы,
И улетающий, и умирающий снег.
Если вы знаете — где-то есть город, город,
Если вы помните — он не для всех, не для всех.
Странные люди заполнили весь этот город:
Мысли у них поперёк и слова поперёк,
И в разговорах они признают только споры,
И никуда не выходит оттуда дорог.

Вместо домов у людей в этом городе небо,
Руки любимых у них вместо квартир.
Я никогда в этом городе не был, не был,
Я все ищу и никак мне его не найти.
Если им больно — не плачут они, а смеются,
Если им весело — вина хорошие пьют.
Женские волосы, женские волосы вьются,
И неустроенность им заметет уют.

Я иногда проходил через этот город —
Мне бы увидеть, а я его не замечал.
И за молчанием или за разговором
Шел я по городу, выйдя и не повстречав.
Поездом — нет! Поездом мне не доехать.
И самолетом, тем более, не долететь.
Он задрожит миражом, он откликнется эхом.
И я найду, я хочу, и мне надо хотеть.

Óêþ-3á

Хто автор цієї пісні я так і не знаю.

Такое непонятное “Пока!”.

Как-будто снова вместе соберёмся.

Уткнули горы лица в облака,

А мы, как-будто нам смешно-смеёмся.

 

Как-будто расставаться нам легко.

Как-будто ничего нас не связало.

Как-будто бы совсем недалеко

Расходятся дороги от вокзала.

 

Как часто адреса мы раздаём.

Как-будто вправду что-нибудь напишем.

Давайте лучше песенку споём,

Её наверняка то мы услышим.

 

Пусть будет как пароль она для нас.

Как весточка шальная друг о друге.

О тех, кто был в горах с тобой в тот раз.

И кто стоял с тобой вот в этом круге.

 

Ты помнишь, по палатке дождь стучал,

И мы теплом друг друга согревали.

Как ветер на подъёме нас встречал,

Когда мы выходили к перевалу.

 

И как туман над склонами летел.

Как на вершине мы стояли вместе.

Ты вспомнишь дорогих тебе друзей,

Когда услышишь ты вот эту песню.

SONY DSC Îêíî Êðàñíàÿ ïàëàòêà 6.14 óòðà,øòîðìèò SONY DSC

І от на цій оптимістичній нотці я розкажу як я почав займатися горолазництвом, і що з того вийшло.
Розповідь про корову є у мене на сайті, але я зкопівтулю її сюди.

Продовження

Гори далекі, гори туманні: 6 комментариев

  1. Piramist

    Юрію, классно!…
    Таких тем тут ще не підіймалось…
    Гори справляють враження, коли на них споглядаєш зі сторони, але я навіть не уявляю, який феєрверк відчуттів викликає споглядання навколишнього світу з ВЕРШИНИ!…

    1. Юрій

      @Piramist, дякую!
      Тоді треба зробити таку штуку-хай кожен розкаже, про свої інші захоплення! Думаю, буде цікаво!

      По різному буває в горах: хтось мовчки сидить на вершині, хтось радіє, бігає, як дитина, були такі, що пускали сльозу навіть…один хлопчина, чотири роки тому, ледь вийшов на Казбек, останні метри до вершини(десь 30 метрів) просто повз. Потім відсидівся годину(добра погода була) і вся група пішла донизу.
      Зараз він кожного року в горах, листуємось з ним, він з Німеції.

    1. Юрій

      @warrior, Як коли! Вдень біля 20 градусів тепла, під ногами лід :))), вночі(влітку), може бути 15 тепла, може бути стільки ж морозу. Цього серпня, наприклад, коли я був на Казбеці, випало снігу десь 5-7 см., морозець був. А на вершині в той день був штормовий вітер і мінус 5. Лише моя група в той день і піднялась.

      То на сідловині Ельбрусу мій намет стояв, на тій висоті(5300м), а в тому місці вітер дує, як в аеродинамічній трубі. В таких випадках ставлять ось такі, снігозахисні стінки.
      Можна ще вирити печеру-тоді взагалі супер! Ні вітру, ні холоду. Температура всередині біля 10-12 градусів тепла стає, коли горить свічка. А на ранок із стінок намету може падати на лице іній. Романтіка! )))

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *