Ляпунови та велосипеды

Про наших героев — семью Ляпуновых пишут на газетах и снимают в телевизоре. Далее идет КотролЦєКонтролВє из львовской газеты. Стилистика газеты доставляет!


Нещодавно у нашому місті відбувся «Велофорум», який потішив різноманіттям велосипедистів. На ньому ми й познайомилися з молодою сім’єю, яка приїхала послухати лекції та поспілкуватися з іншими роверистами. Олена та Микола Ляпунові тримали за руки двох синів (1,5 і 6 років). На запитання, чи малеча теж їздить на роверах, чоловік з жінкою лише, усміхаючись, кивнули.

Ляпунови та велосипеды

Cім’я приїхала до Львова з м. Радомишль Житомирської області й попри те, що цього разу велосипеди довелось залишити вдома, адже відстань для наймолодшої дитини завелика, Олені й Миколі є чим поділитися.

Голова сім’ї розповів, як у них з’явився перший ровер та що таке «сільський зелений велотуризм»:

«Я почав ремонтувати і збирати велосипеди близько п’яти років тому. Спершу зробив собі двоколісного, а якось, коли дружина поїхала до батьків, вирішив зробити і їй подарунок. Після цього мене потягнуло до цієї справи: зі старих велосипедів почав складати нові, експериментувати. Так і виник «сільський зелений велотуризм». До мене в гараж звозять найрізноманітніші велосипеди. Деякі просто залишають, бо не мають куди подіти, дехто підшукує собі потрібну частину і просить встановити. Дуже часто я дарую людям свої саморобки, а ще з дружиною влаштовуємо акції й популяризуємо своїм прикладом велосипед».

Олена ж поділилась досвідом: від молодого велосипедиста-аматора до людини, яка не може уявити дня без двоколісного друга:

«В дитинстві в мене не було ровера, батьки не могли мені його придбати, проте я дуже любила їздити, позичала у сусідів завжди. Коли Микола зробив мені такий подарунок, я вже у дорослому віці знову прив’язалась до велосипеда — почала їздити на ринок за продуктами, пересуватись по місту. Зараз я кожного дня старшого сина везу в школу. Доїжджаю за такий самий час, що й маршрутка, проте зі свіжим повітрям, безкоштовно, та ще й екологічніше. Повертаючись додому, маю час поспостерігати за містом і насолодитись свободою руху»

Сім’я Ляпунових розповідає, що, окрім пересування по місту на велосипедах, любить на них і подорожувати. Зокрема, два роки тому, вони зі старшим (тоді ще чотирирічним) сином проїхали більш як 1000 км під час подорожі до родичів у Росію. Також їздили на роверах відпочивати біля моря:

«Коли ми кудись їдемо з дітьми, то всі думають: якщо ми їх веземо на ровері, значить діти голодні, втомлені і ми їх виснажуємо. Проте ви б подивились, із якими очима малеча сідає на велосипед. Їм би і 1000 км було мало»

— розповідає мама.

«Дітлахи тепер 500 метрів без велосипеда не хочуть пройти. Менший на триколісному, старший — на двоколісному, і поїхали всі разом за мною. Мені здається, це для них буде гарним дитинством»

— запевняє батько Микола.

Коли Ляпунові приїхала до нас у місто, то одразу почали випробовувати велоінфраструктуру: «У нас же як в місті? Там, де зробили дорогу для машин, то і ми тішимось, бо нормально їхати, а де нема — то вже нічого з тим не зробиш. Мовчимо вже за велодоріжки. Я коли у Львові побачила велодоріжку, то мені аж сфотографувати захотілося, що в нас, в Україні, таке є. Це однозначний плюс місту, яке так розвиває велосипедистський рух», — запевнила Олена Ляпунова.

Також сім’я приймає у себе вдома велосипедистів з Європи, які їдуть в Азію, виставляє саморобні велосипеди на виставках та планує податись у ще довші мандри. Звісно, що на роверах.

Христина ПЕЛЕНЬО
http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=3763


Стилистика газеты доставляет! )
Кстати, Коля есть в тепломдуше и действительно принимает гостей.

Ляпунови та велосипеды: 4 комментария

  1. Yuriy

    Ну, наш Николай — звезда! Это вне всяких сомнений! Ещё и человек хороший! Рад, что хоть и немного, но имею честь знать его лично!!!
    П.С.: Про его бамбуковый фикс вообще молчу — это просто фантастика, а не велик!!!

  2. Piramist

    Вот это я понимаю — велосипеднутая семья в самом лучшем смысле слова!…
    Рад за них и желаю не останавливаться на достигнутом!…
    Бамбуковый фикс в массы!…

  3. Юрій

    Якось телефонував до мене.
    У нього зупинялась дівчинка з Голандії, Гера, потім вона у мене жила майже місяць, у Києві(все путьом, чуваки!) то Микола цікавився, як там вона.
    А вчора дзвонить знайомий, ми розмовляємо про те, про се, і він згадує що знає одну дівчинку, яка жила в Радомишлі, в одного його знайомого…
    Я питаюсь:
    -Гера? У Колі жила?
    Знайомий і сів на помідори!..
    Світ тісний!

    У мене теж ціла купа вже зупинялась, недавно німкеня була…40 років…м-да, не мой фасон! 🙂

    А Гера зараз вже в Лаосі аж! Бюджет-5 баксів на день, на все! От так! А ми вважаємо, що для таких мандрів тре’ купу бабла…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *