Цього разу думка виникла зовсім спонтанно-поїхати до мами веліком. Що й зробив на вихідні.
Взяв я в суботу лісапет…і за 12 годин 20 хвилин доїхав… у Вінницю!
Цілих 245 км. Зайшов до маминої хати, а вона уже спати примостилась. А тут синок з лісапєтом!
Вже у неділю, коли я від’їжджав назад, у Київ, каже мама моїй племінниці:
Дивись на свого дядька, у цьому велотріко, хіба скажеш що йому 50 років! Як хлопчик!
Це одна з найкращих маминих похвал, що я чув!
30 км там ще було, але вони здуру не щитаються…
і сьогодні ще 75…
Виїхав від квартири о 9.10, хвилин 30 крутив по місту, потім, мимо жулянського льотовища, виїхав на окружну. Там мене обійшли двоє чуваків на шосерах, привіталися! Я на Білу Церкву, а вони далі по окружній. Вже о 12 дня під’їхав я до в’їзду у Білу Церкву, там, де даішників пост. Даішників не було, лише тарадайка їхня стояла.
10 хвилин відпочинку і гайда далі. Правда через 20 хвилин став ще на 10 хвилин, забіг у магазин купити бананів і зефіру. Вже на виході з універсаму запікала моя сумка, трясця її матері! Я аж злякався, думаю, ну всьо, попав! У сумці в мене, крім фотоапарата був батончик рошеновський і козінаки з халвою! Охорона відвела в сторону, батончик і козінаки їх не цікавили, кажуть, що то чіп у фотосумці(сумці років шість!) Провірили-точно, пікає у карманчику. Розмагнітили-побажали щасливої дороги! Я аж впрів! Сто раз ходив у різні магазини з тою торбою-ніде навіть не пікнуло, а тут!
Потім мене ще раз обійшли на шосерах, але на цей раз дві дівчинки, судячи по формі-із збірної України. Гарні такі дівчатка! Напевне, тому що попи їхні були нівроку. Я було кинувся за ними, метрів 800 любувався виглядом, але потім, зважаючи на те скільки я вже проїхав, і скільки мені ще треба було здолати-відстав.
У селі Фурси, сів поїсти у придорожньому генделику, влупив здорову миску гречаної каші. 20 хвилин.
У Сквирі був о 14.30. У Сквирі доріг немає! Зовсім! Те, що є, не дорога, то — напрямок! Стежка десь у Карпатах краща!
Отут я і став перед камінчиком, як Ілько Муромець: направо поїдеш, коня врятуєш, яйця розтрясеш, ноги в хлам зіб’єш, але живий приповзеш у Погребище; наліво, на Козятин, поїдеш-гарно проїдеш, але довше, кілометрів на 20.
Я і поїхав…через Погребище! Спочатку дуже зрадів що не видно жодної автівки! Потім про це пожалкував навіть! За 52 км бачив їх всього три штуки-одна назустріч, і дві обігнали. Часом здавалося, що зараз з лісочка вийдуть або партизани якогось ковпака, або оті, з вівчарками:- Ахтунг!
Ето же тіхій ужас! Бруківка місцями була більш-менш вимощена, але у масі своїй їхати велом там-пекло! Тільки танком. І то із зціпленими зубами, бо капець-повилітають! Яма на ямі, грунтовки немає. Найбільша швидкість тут була 12 км/год. Їхав оті 52 км більше чотирьох годин!
Десь тут партизани…
Старий водяний млин у селі Новофастів, Погребищенського району. Маєток наче якихось Монтрезорів тут був. Але я не найшов такої інформації.
Натомість, виявляється, що у цьому селі, колись бував видатний англійський письменник Джозеф Конрад. Що не дивно, адже недалеко звідси, у селі Гоноратка, Оратівського району, Вінницької області, народився та жив якийсь час його батько-польський письменник та громадський діяч Аполло Коженьовський. Як так, спитаєте, прізвища ж різні! Е-е-е, скажу я вам, насправді Джозеф трохи змінив/вкоротив своє прізвище! Насправді він Józef Teodor Konrad Korzeniowski
Після Погребищ я…втомився. Може від попередньої зуботряски, може тому що вечоріло, але темп збавив і уже не так гнав. В’їхав у Турбів уже коли було темно. До хати залишилось кілометрів 20. ось тут я і відчув ахілове сухожилля. Було враження ніби підмерзло трохи, тому розминав часто. Вже на слідуючий день стало ясно, що то від навантаження! Мови про зворотній шлях, як я хотів, на велосипеді, вже не йшло.
В неділю зранку, виїхав на Вінницю, проїхав наче нормально, всього 14 км. Далі, до Фастова потягом, а вже звідти знову велом. 75 км на останніх зусиллях!. В квартиру ледь увійшов! Гарячої води немає, хай йому грець! Прийшлось нагріти і змиватись,я к у поході-з каструльки! Ахілове вимастив маззю!
Сьогодні вихідний-відходжу!
Прочитав сам-прочитай товаришеві!!
Звідси: http://www.active-travels.com/2014/04/Yak-ya-proviv-vyhidni.html
Юрію!…
Зачотище величезне!…
Знімаю капелюха перед марафонцем!…
Пан таки вміє відпочити на вихідні!…
Треба обмінятись номерами телефонів — могли б перетнутись у неділю, я був у місті…
Але тепер ми, вінничани, просто зобов’язані нанести візит у відповідь!…
Ось сил наберемось — і одразу!…
@Piramist, Серж, кто ж мешает? Давай поедем!
Присоединяюсь к уважухе и респектуалиям!
@Piramist, дякую! Я зараз відходжу від поїздки-не навантажую ахілесове сухожилля, бо скрипить! Думаю завтра проїхатись кілометрів 20-30.
Телефон-будь ласка! 408 50 42-оператор Київстар 067.
@Юрій, Мій 4ОО 48 О7 Київстар 097…
Красотища! 245 км за день?
эх, жаль нет фоточек гарних дивчат 🙂
@Руслан, красиво у вас.
@Руслан, А мені як жаль! У мене дзеркалка, у рюкзачку за спиною, поки став би і достав- не було б уже дівчат! Тре купувати якийсь екшн!
@Юрій, З дзеркалкою та ж сама історія…
GoPro була б в самий раз…
Але ж вона й коштує…
@Piramist, Вони мені запропонували скидку в 40%, але і з нею виходить дорого. Я ще й повинен віддати 3К фоток їм і трійко роликів.
Я люблю Соньку, шукаю варіант привезти її з штатів.
А ще німці випустили екшн-камеру із трьома змінними об’єктивами- CamOne називається. Коштує 2К і якість/комплектація непогана. Ось, глянь: http://www.camone.com.ua/
Юрикс юзает Кетай и не парится. Он тебе писал что и как
Ось правильное кіно http://alkatrion.com/?p=4323
Супер!
Надо девушек! Давай девушек и статью: «как я провела лето!»
А то ты сам не знаешь как!!!
С велосипедом, конечно же!!!!
@Антон, Ні-ні, спочатку тре’ літо зустріти!